Будова рослин

Загальні ознаки вищих рослин. Рослинні тканини їх класифікація.

Види твірних тканин їх будова та значення в рослинному організмі. Види покривних тканин.

    Рослинні організми можуть бути одно і багатоклітинними. Тіло одноклітинної рослини складається лише з однієї клітини, яка і здійснює всі необхідні життєві функції та процеси (живлення, дихання, виділення, розмноження).

    Тіло багатоклітинної рослини складається із сукупності клітин, групи яких спеціалізуються на виконанні певних Функцій. Такі спеціалізовані групи клітин у рослині утворюють тканини. Тканина - це сукупність клітин, що мають спільне походження, однакову форму і виконують одну й ту саму функцію (або тканина - це стійкий, тобто закономірно повторюваний, комплекс клітин, які подібні за походженням, будовою і пристосовані до виконання однієї або кількох функцій). Між клітинами в деяких тканинах знаходиться міжклітинна речовина, яка не має клітинної будови залежно від виконуваної функції виділяють такі типи тканин: твірна, основна, провідна, покривна, механічна, багато з них можна поділити на дрібніші групи. Покривна, провідна, механічні і основні тканини (постійні тканини) рослини виникають з твірної тканини, клітини якої безперервно діляться і дають початок постійним тканинам.

    Твірна тканина, або меристема, складається з клітин невеликого розміру з тонкою оболонкою і великим ядром, які щільно прилягають одна до одної без міжклітинних просторів. За розміщенням на рослині розрізняють верхівкові, бічні і вставні твірні тканини. Верхівковою (апікальною) називають твірну тканину верхівки стебла (конус наростання), верхівки кореня (ділянка поділу), верхівок їхніх бічних відгалужень. Бічна тканина закладається всередині стебла й кореня і зумовлює ріст стебла і коренів у товщину. Вставна (інтеркалярна) буває в певних ділянках стебла і листка (наприклад, біля основи міжвузля стебла злакових рослин), її клітини забезпечують вставний, або інтеркалярний, ріст стебла.

    За походженням твірні тканини бувають первинними і вторинними. Первинна твірна тканина зумовлює розвиток проростка і первинний ріст органів, тобто це клітини зародкових стебла і кореня, що діляться. Вторинна твірна тканина виникає з первинної. До неї належить, наприклад, камбій, поділ клітин якого дає ріст стебла і кореня в товщину у дводольних рослин. З клітин твірної тканини (меристеми) формуються всі інші типи тканин.

    Покривна тканина - це епідерма (епідерміс), корок та кірка. За походженням епідерма (шкірка) - первинна покривна тканина - розвивається з апікальної меристеми. Епідерма вкриває фотосинтезуючі органи рослини і молоді корені. Найчастіше має один шар живих, без хлоропластів, тісно притиснених одна до одної клітин. Стінки клітин звивисті і мають різну товщину. Звернені до зовнішнього середовища стінки товщі і часто вкриті товстим шаром кутикули (плівка з жироподібних речовин). Захисні властивості епідерми можуть підсилюватися різними виростами - волосками.

    Як правило, епідерма функціонує на рослині впродовж одного року (точніше, впродовж вегетаційного періоду). З часом, найчастіше під осінь, замість епідерми на стеблі утворюється вторинна покривна тканина - корок, що входить до складу перидерми, яка, на відміну від епідерми, утворюється лише на стеблах та коренях.

    Корок - багатошарова мертва тканина, що утворюється за рахунок вторинної меристеми (коркового камбію). Оболонки клітин корка потовщені і просочені речовиною, за складом близькою до жирів, майже непроникною для води й повітря. ЦІ клітини щільно зімкнені між собою (міжклітинників немає) і виконують основні захисні функції. Клітини корка мертві, наповнені повітрям або смолистими чи дубильними речовинами. 

    Кірка утворюється на зміну корку, тому її іноді називають третинною покривною тканиною. Типова кірка спостерігається у деревних рослин. Перидерма під натиском розростання стебла в товщину через 2-3 роки розривається. В глибших шарах кори закладаються нові ділянки коркового камбію, які утворюють нові шари корку. Ці нові відмерлі шари тканин ущільнюються, деформуються і утворюють кірку (блок різнорідних відмерлих тканин).

Основні процеси життєдіяльності рослин

 Основні процеси життєдіяльності рослин

Життя — якісно специфічна біологічна форма руху матерії. Головними ознаками живого є обмін речовин і енергії, живлення, дихання, ріст і розвиток, рух, подразливість, розмноження, саморегуляція та самооновлення, здатність пристосовуватись до змін зовнішнього середовища.

Обмін речовин і енергії — це сукупність процесів надходження в організм речовин і енергії із зовнішнього середовища, їх перетворення, засвоєння в організмі, розпад звиділенням енергії та виведення з організму.

Живлення — процес надходження в організм речовин, необхідних для підтримки життєдіяльності, та їх засвоєння, це складова частина обміну речовин. Існують два типи живлення: автотрофний і гетеротрофний. Автотрофне живлення — утворення (синтез) органічних речовин із неорганічних і за використання, в основному, енергії сонячного випромінювання. У процесі синтезу органічної речовини з неорганічних у рослин виділяється кисень. Частину його рослини використовують для дихання, а решта газу потрапляє в атмосферу.

Гетеротрофи використовують для живлення готові органічні речовини. Гетеротрофи поділяються на паразитів і сапротрофів. Паразити — організми, що використовують для живлення органічні речовини живих організмів. Сапротрофи — живляться органічними речовинами відмерлих організмів.

Фотосинтез — найголовніша функція листка. У листках відбуваються також важливі функції — дихання і випаровування води (транспірація). При фотосинтезі знеорганічних сполук утворюються органічні за рахунок засвоєння рослиною енергії світла.  Необхідною умовою фотосинтезу є наявність світла, води та вуглекислого газу. Воду рослини отримують переважно з ґрунту, вуглекислий газ — із повітря. Споживання рослинами вуглекислого газу з атмосфери називають повітряним живленням. Вуглець вуглекислого газу є основою для утворення молекул органічних речовин. Під час фото-синтезу на світлі рослини розкладають воду і виділяють з неї кисень. Інтенсивність фотосинтезу залежить від освітленості, температури довкілля, кількості вуглекислого газу (в атмосфері його 0,03 %), надходження води. Оптимальні умови для фотосинтезу —температура +20…25 °C та достатнє зволоження ґрунту.

Дихання — складний процес; усі організми дихають киснем і виділяють при цьому вуглекислий газ. Дихання є одним з основних процесів обміну речовин і енергії, що підтримує зв’язок між організмом і середовищем. Під час дихання проходять процеси окиснення органічних сполук з вивільненням енергії, що зв’язана в них. Ця енергія необхідна рослинам для забезпечення процесів життєдіяльності. Під час дихання по­глинається кисень та виділяється вуглекислий газ у довкілля. Температура та інші чинники зовнішнього середовища дуже впливають на дихання рослини.

Випаровування води рослинами (транспірація) — це виділення водяної пари через продихи, сочевички тощо. Вода випаровується через усі частини рослини, та найінтенсивніше це здійснюють листки. Швидкість випаровування регулюють продихи. По системі міжклітинників водяна пара потрапляє в продихові щілини і через них виходить назовні. Можлива втрата води безпосередньо з поверхні листка, хоча вона й незначна. Транспірація має важливе значення для життя рослини: знижує її температуру та захищає від перегрівання, а найголовніше — забезпечує висхідний потік розчинів від кореня у надземну частину. Усі процеси життєдіяльності рослини відбуваються лише за наявності води. Основна маса води, яку поглинають рослини, випаровується, лише незначна її кількість використовується безпосередньо для утворення органічних речовин. Вітер, температура та вологість повітря визначають інтенсивність транспірації. При збільшенні вологості швидкість випаровування води зменшується, може навіть зовсім припинитися, а при підвищенні температури та посиленні вітру — зростає.

Рослинний світ – складова частина природи

Рослинний світ – складова частина природи

      Царство Рослини об’єднує усі види рослин (понад 300 тис. видів), що ростуть на Землі. Їх будову, розвиток, життєдіяльність, властивості, різноманіття, історію розвитку, класифікацію, а також структуру, розвиток і формування рослинних угруповань вивчає наука ботаніка. Відмінності рослин від живих організмів — це, по-перше, їх живлення —вони використовують неорганічні речовини із зовнішнього середовища й утворюють органічні речовини свого тіла за допомогою енергії сонячних променів; по-друге, їх спосіб життя — рослини мають обмежену здатність до переміщення та ростуть протягом усього життя. Корені та пагони розростаються, галузяться і займають різне положення упросторі, збільшуючи поверхню організму. Це допомагає рослинам, які не здатні, на відміну від тварин, долати великі відстані в пошуках їжі.

Необхідні для живлення неорганічні речовини рослина поглинає з повітря, головним чином листям, із ґрунту — коренями. Розселенню рослин сприяє рознесення плодів інасіння водою, повітрям та тваринами.

Рослини є головною ланкою в біосфері Землі, тому що тільки вони здатні утворювати органічні речовини з неорганічних за допомогою енергії сонячного випромінювання, збагачуючи при цьому атмосферу киснем. Їх ще називають продуцентами(утворюють 150 млрд тонн органічних речовин щорічно). Органічні речовини як джерело живлення та енергії необхідні всім живим організмам планети. Вуглекислий газ, який виділяють тварини і людина при диханні, а також той, що надходить в атмо­сферу при спалюванні палива, сміття і розкладанні мертвих залишків, рослини поглинають з повітря при живленні. Тому вповітрі зберігається більш-менш постійне співвідношення кисню (21 % загального об’єму газів) і вуглекислого газу (0,03 % загального об’єму газів).

За сотні мільйонів років існування на Землі рослини утворили і «за­консервували» велику кількість органічної речовини вкам’яному вугіллі, торфі, нафті, горючих газах і сланці. Видобуваючи корисні копалини, людина використовує їх енергію для своїх потреб. Рослини є джерелом їжі багатьох тварин і людини, джерелом сировини для промисловості при виробництві тканин, паперу, лікарських препаратів і багатьох інших продуктів, без яких неможливе нормальне існування людини.

Активна господарська діяльність людини призвела до значного забруднення довкілля шкідливими для всього живого речовинами, часткового, а в деяких місцях повного знищення лісів, степів, водойм, луків, родючих ґрунтів тощо. Тварини втратили через це природні середовища існування. За останні сторіччя зникли тисячі видів тварин, рослин, грибів, а сотні перебувають під загрозою зникнення.

Усе зазначене спонукає людину до дотримання нормальних умов життя на Землі, збереження і збільшення рослинних багатств планети.

Отже, вивчення рослин і рослинних угруповань покликане переконати людей у необхідності дбайливого ставлення до природи та дотримання її законів.